У зв’язку із швидкими темпами розвитку сфери високих технологій, зростаючою роллю інтелектуальних pecypcів для економіки розвинених країн, на сьогоднішній день значення права інтелектуальної власності і, зокрема, авторського права, важко переоцінити.

Варто відзначити, що нині в Україні проблема захисту авторських прав залишається малодослідженою. Зокрема, ані на законодавчому рівні, ані у роз’ясненнях компетентних органів, ані у працях науковців у цій сфері не відображено особливостей належного доказування авторства, наявності авторських прав, вини при розгляді судом справи про порушення авторського права.

У зв’язку з цим, доцільним вбачається звернути увагу не тільки на проблеми законодавчого регулювання та державної політики у цій сфері, а й на питання, що виникають в юридичній практиці, а саме під час судового розгляду справ про порушення авторського права.

Для того, щоб особі доказати свої авторські права, факт порушення таких прав, вину порушника і обгрунтувати розмір компенсації за порушення, потрібно юридично грамотно і своєчасно підійти до збору доказів вказаних обставин, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог абозаперечень, як то передбачено статтею 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України).

В першу чергу, варто наголосити на необхідності доказування наявності у особи повноважень на звернення до суду, оскільки відповідно до статті 1 ГПК України право на звернення з позовом до господарського суду пов’язується з порушенням або оспорюванням прав і охоронюваних законом інтересів позивача. Те саме зазначено у статті 3 ЦПК України.

Крім того, положенням частини 3 пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України (далі – ВСУ) від 04.06.2010 р. №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», передбачено, що  позивач повинен довести факт  наявності в нього авторського права.

Враховуючи вказану норму, суду спочатку необхідно з’ясувати обсяг авторських майнових прав особи, яка подає позовну заяву, оскільки від цього залежить її процесуальна правоздатність.

Слід зазначити, що це, зокрема, стосується випадків, коли позов подається представником автора (посередником) – певною організацією, яка уклала договір із автором, або організацією, яка уклала договір з іншою організацією, яка має договір із автором.

Зокрема, на практиці мають місце судові справи про порушення авторських прав за позовом організацій, які набули авторських прав через укладення договору із такою ж організацією, яка є посередником автора.

В такому разі позивач має надати суду весь ланцюг договорів від автора до позивача і встановити конкретний обсяг прав, що передається за цим договором. Слід зазначити, що така позиція висловлена у постанові Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2013 року                    у справі № 910/4773/13, якою скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позові на тій підставі, що у справі були відсутні належні правові докази наявності у позивача майно. Більше того, в даній справі суд першої інстанції дослідив весь ланцюг договір і лише після цього було винесено рішення.

Аналогічної думки притримується і Господарський суд м. Києва у постанові від 22.10.2008р. у справі №20/194 за позовом ПП «Українське музичне видавництво» до представництва «Фудеволд маркетинг ПІТІ ЛТД» про стягнення 135 000 грн. за порушення виключних майнових авторських прав. Даним рішенням суд, дослідивши увесь ланцюг договорів від автора до позивача, відмовив у задоволенні позовних вимог, на тій підставі, що у Позивача були відсутні належні авторські права. Слід зазначити, що дане рішення залишене без змін Київським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України.

Варто додати, що окрім того, що в матеріалах справи мають міститися усі договори про передання авторських прав, суд має ретельно дослідити кожний договір окремо, зокрема, конкретний обсяг прав, що передається за договором, та встановити, чи дійсно перейшли виключні майнові права від автора до нинішнього Позивача, враховуючи таке.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 32 Закону України «Про авторське право та суміжні права» за авторським договором про передачу виключного  права  на використання   твору  автор  (чи  інша  особа,  яка  має  виключне авторське  право)  передає  право використовувати  твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі,  якій ці права передаються, і надає цій особі  право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам.

За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа,  яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах.

Отже, виходячи із змісту вказаних вище положень, право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам, і, як наслідок, звертатись до суду із позовом про захист цього права і стягнення компенсації за порушення такого права, належить лише тій особі, яка має виключне право на використання твору.

Тобто, якщо у договорі, на який посилається позивач як на доказ, що підтверджує його повноваження, зазначено про те, що йому передано невиключне право на використання твору, в такому разі звертатися до суду він не має права, оскільки його права не є порушеними.

Також, варто наголосити на тому, що єдиним належним доказом наявності у позивача виключного авторського права є авторський договір, а не будь-який інший документ (довідка, лист, повідомлення і т.д.), навіть якщо він засвідчений нотаріально або іншим чином. Це пояснюється наступним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 32 Закону України «Про авторське право та суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне  право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким  одним або  всіма  відомими   способами   на підставі авторського договору.

Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком  випадків, передбачених  ст.ст. 21-25 Закону.  Передача  права  на  використання  твору іншим особам може  здійснюватися  на  основі  авторського   договору   про   передачу  виключного  права  на використання твору або на основі авторського  договору про передачу невиключного права на використання твору.

Статтею 1107 ЦК України передбачено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:

1) ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Таким чином, маємо констатувати, що на підтвердження своїх повноважень позивач має надати саме договір про передання авторських прав, а не будь-який інший документ, оскільки трапляються випадки, коли позивачі як на підтвердження своїх повноважень посилаються на апостильовані довідки, видані організаціями, що уклали авторський договір із автором і про що зазначається у такій довідці. Варто зазначити, що в даному випадку належним доказом підтвердження повноважень позивача має бути не довідка від організації, із якою позивач уклав договір, а сам авторський договір організації, на яку посилається позивач, із автором  твору.

Окрім доказування своїх повноважень позивачу доведеться також довести вину особи, до якої пред’являється позов. Так, зрозуміло, що в цивільному та господарському процесах діє презумпція вини, закріплена у статті 614 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України, за змістом яких особа вважається винною, до поки нею не буде доведено протилежне, проте на практиці суди зазначають про обов’язковість доведення обставин, на які посилається позивач, як того вимагає ст. 10 ЦПК України та ст. 33 ГПК України.

Отже, на позивачеві також лежить обов’язок довести вину відповідача, оскільки вина в справах про призначення грошової компенсації за порушення авторських прав являється обов’язковою умовою для стягнення компенсації за порушення авторських прав.

Зокрема, згідно з ч. 2 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права настає за наявності певних умов:

— факту протиправної поведінки  особи;

— шкоди,  завданої суб’єкту авторського права;

— причинно-наслідкового зв’язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи;

— вини особи, яка завдала шкоди.

Тобто, позивачеві необхідно довести, що порушення авторського права здійснено саме особою, до якої пред’являється позов.

Важливе значення при доведенні вини відповідача має належна фіксація порушення авторського права.

Наприклад, якщо порушення авторського права виявляється у використанні музичного твору шляхом його включення до аудіовізуального твору без дозволу автора, то належним доказом у такій справі має бути відеозапис, в якому повинно бути чітко видно, що такий аудіовізуальний твір був оприлюднений (публічно сповіщений на телебаченні або в мережі Інтернет. Це пояснюється тим, що в разі, якщо таке оприлюднення не відбувалось, то і порушення авторського права немає, так як статтею 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено право вільного відтворення твору у особистих цілях, відповідно до якоїдопускається  без дозволу автора (чи іншої особи,  яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в  особистих  цілях  або  для  кола  сім’ї  попередньо правомірно оприлюднені твори.

Крім того, варто зазначити, що окрім вказаних вище обставин, позивач також має обгрунтувати розмір компенсації, яку він хоче стягнути із відповідача у зв’язку із порушенням авторського права.

Відповідно до пункту г) частини 2 статті 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» суд має право, зокрема, постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Як роз’яснив Пленум ВСУ у пункті 42 вказаної вище Постанови, при вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об’єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об’єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об’єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

При цьому суди мають враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК України, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні.

Таким чином, підсумовуючи усе вищевикладене, маємо констатувати, що захист порушеного авторського права в судовому порядку – складний і багатогранний процес, враховуючи перелік обставин, які необхідно довести задля прийняття судом рішення про стягнення компенсації. У зв’язку із цим, враховуючи специфіку даної категорії справ, до пред’явлення позову про стягнення компенсації необхідно суттєво підготуватися і зібрати належну доказову базу, оскільки від цього залежатиме успішний і ефективний захист порушених авторських прав в судовому порядку.

 

Марина Сіліна, помічник адвоката АО «Litigation Group»